Юридичні аспекти розлучення: роз'яснення юриста

ЗАМОВТЕ КОНСУЛЬТАЦІЮ В BITLEX

Замовити консультацію

Досить часто подружнє життя завершується розлученням. Хоча цей процес і так досить складний з психологічної і моральної сторін, все ж правовий аспект також є важливим, а тому слід розуміти юридичні наслідки, які очікують тих, хто вирішив подати на розлучення.

процес розлучення

Як правило, розлучення асоціюється з судовим процесом, проте законодавством закріплено 2 шляхи розірвання шлюбу: через органи державної реєстрації актів цивільного стану і суд.

1. Звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Заява може подаватися як спільно, так і одним з подружжя. Розлучатися зі спільною заявою можуть чоловік і жінка, які не мають дітей. Також за заявою одного з подружжя шлюб підлягає розірванню, якщо другого визнана недієздатною або безвісно відсутнім. Існування паралельного майнового спору не впливає на можливість розірвання шлюбу через РАГС.
2. Розлучення через суд відбувається в наступних випадках:

• якщо подружжя має спільних неповнолітніх дітей - за загальним позовом подружжя або за позовом одного з них. Так, в ст. 109 Сімейного кодексу закріплено положення про спільну заяву, яка подається до суду разом із письмовим договором про умови проживання дітей - порядку їх забезпечення, виховання і т.д. Важливо відзначити, що такий договір нотаріально посвідчується. Суд приймає рішення через місяць з дня подачі заяви. Протягом місяця подружжя може змінити свою думку і забрати заяву. Однак даний спосіб є досить непоширеним.

Якщо позов подає один з подружжя, які мають неповнолітніх дітей - розлучення відбувається за наступним варіанту.

• Розлучення за позовом одного з подружжя: коли відсутня згода між чоловіком та дружиною щодо розлучення або один з них ухиляється від подачі спільної заяви. Варто звернути увагу на обмеження по подачі позову про розлучення - це заборонено протягом вагітності дружини та одного року після народження дитини. Винятком є ​​ситуації, коли один із подружжя вчинив кримінальний злочин по відношенню до другого чоловіка або дитині, а також, якщо батьківство дитини визнане іншою особою.

Особливістю справ про розірвання шлюбу є альтернативна підсудність - тобто позов подається за вибором позивача:

• за місцем реєстрації відповідача;
• за зареєстрованим місцем проживання позивача - якщо на його утриманні діти або існують інші поважні причини, які перешкоджають виїзду за місцем проживання відповідача.

При цьому до позовної заяви необхідно додати відповідні документи, що підтверджують вищенаведені підстави (наприклад, свідоцтво про народження дітей або в разі хвороби довідка тощо).

• Якщо один з подружжя іноземець або проживає на території іноземної держави, розлучення за загальним правилом визначається правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу (тобто там, де подається заява). Колізійні норми можуть міститися в міжнародних двосторонніх договорах України. Взагалі, розлучення, що містить іноземний елемент, є більш ускладненим, а тому при такій ситуації варто звернутися за допомогою до юриста.

Розділ майна подружжя при розлученні

Є кілька шляхів поділу майна - висновок подружжям угоди або вирішення питання судом.

1. Угода подружжя. Згідно з нормами цивільного законодавства, після розлучення режим спільної сумісної власності майна колишнього подружжя зберігається. Процедура укладення та форма договору про розподіл майна залежать від виду такого майна. Так, договір про поділ нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не обумовлено в домовленості між ними або в шлюбному договорі.
2. Судовий порядок. Загальне правило - поділ майна 50/50 не обов'язково дотримується судом. При наявності певних обставин, що мають істотне значення, частки можуть визначатися в інших розмірах. Наприклад, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, намагався приховати майно тощо. Суд також має право збільшити частку того з подружжя, з ким залишилися діти, за умови, що розмір аліментів недостатній для їх забезпечення.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.07 р в справах про поділ майна подружжя необхідно визначити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати джерело і час його придбання. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому на кого зареєстровано таке майно не має ніякого значення.

Особливості поділу існують також і по «особливих» видів майна, наприклад, корпоративних прав. Тому найкращим варіантом в таких ситуаціях є звернення за консультацією до юриста , Який допоможе розібратися в тонкощах розділу майна.

Визначення місця проживання дітей

Можливі, знову ж таки, 2 варіанти - домовленість і судове рішення:

1. У вже згаданій статті 110 Сімейного кодексу передбачена можливість подружжя разом з позовною заявою на розлучення подати письмовий договір щодо визначення питань утримання дитини, тобто місця його проживання, виховання і т. Д. Якщо укладається договір про сплату одним з подружжя аліментів на утримання дитини, його обов'язково потрібно нотаріально засвідчувати.
2. Рішенням суду може бути встановлено місце проживання дитини. Варто пам'ятати, що місце проживання дитини:

• до 10 років визначається за домовленістю батьків
• від 10 до 14 - за спільною домовленістю батьків і самої дитини
• від 14 - визначається самостійно дитиною.

Крім цього, всі суперечки щодо місця проживання дитини, участі батьків у вихованні і т.д. відбуваються з обов'язковою участю органів опіки та піклування. В судовому порядку також може бути встановлений порядок спілкування дитини з іншим батьком, хто не проживає з ним.

Отже, розглянувши загальні і найбільш поширені питання про юридичний бік розлучення, можна зробити висновок, що і розлучатися потрібно грамотно. Тому, найкращим варіантом є звернення до юриста , Який допоможе розібратися в ситуації без зайвих емоцій і з професійним підходом.