Після смерті Жиган Такташева нафтовим бізнесом «донецької групи» фактично кермував Тимур Валітов поодинці. Він призначив директором ТОВ «ВІК ОЙЛ» Миколи Гавриленко, і бізнесмени разом продовжили заплутувати сліди, щоб убезпечити себе.
У 2007 році бізнес-структура змінює власників. На цей раз - «ВІК ОЙЛ» віддають кіпрському офшору «Ондава Інвестментс Лімітед», а «УТН-Восток» - вже названої «Ондава» і «Марксвіл Інвестментс Лімітед». А ховати було що. За той рік доходи компанії становили 3,13 млрд гривень. До речі, на «Ондава» переоформили всі інші активи, пов'язані з «ВІК ОЙЛ», - торгово-фінансову компанію «Європа ЛТД», ТОВ «Славанафтопостач», «ПКС ОЙЛ», «ВостокІнвест», ТОВ «Юкон», ТОВ «Газ -груп », ТОВ« Л.Б.П. », ТОВ« Роксолана ».
Cамий багатий чех - Петер Келлнер
У 2008 році донецькі вирішили остаточно сховати «кінці». Представники «УТН-Схід» заявили, що власники продають 27% акцій компанії «PPF Investment». За їх словами, це одна з найбільших міжнародних фінансових та інвестиційних груп в Центральній та Східній Європі. Однак компанія так і не увійшла в засновники «УТН-Схід». Більш того, виявилося, що говорити про європейський капіталі рано - гроші, зосереджені в «PPF Investment», належали чеському бізнесменові Петеру Келлнеру.
З власних джерел SKELET-info дізнався, що PPF була створена власниками «УТН-Схід» для виведення пакета акцій за кордон. Це підтверджує такий нюанс: компанія зареєстрована на острові Джерсі - улюбленої офшорній зоні донецького клану. Не думаємо, що це збіг.
Таким чином, до 2008 року всю бізнес-структуру вивели в офшори: українські компанії серед власників зникли.
Бізнес-структура, яку так приховували Тимур Валітов і Микола Миколайович Гавриленко, не пережила кризи 2009 року. Буквально за рік доходи зменшилися до 2,2 млрд. Гривень. Більш того, донецькі «нафтовики» накопичили борг перед нафтопереробним заводом «Укртатнафта» за «перебір» у використанні бренду УТН на заправках «ВІК Ойла». В принципі, в крах винні самі Валітов і Гавриленко. Підприємства «УТН-Схід» і «Схід», як оператор зв'язку «ВІК ОЙЛ», порушили ліцензійний договір з «Укртатнафта». Згідно з ним, «бензоколонки» могли застосовувати знаки компанії «Укртатнафта» для позначення своїх товарів і послуг. Але! Микола Миколайович збільшив кількість об'єктів для розміщення бренду нафтопереробної компанії. Виходячи з договору, оператор міг розмістити знак «Укртатнафти» на 103 АЗС, Валітов ж брендованих все 118 станцій. Крім того, Валітов з властивою всім «донецьким» нахабством, самостійно почав визначати об'єкти договору і терміни його дії. На фірмових бланках він вказував себе «офіційним дилером» підприємства, хоча «Укртатнафта» прав йому не надавала.
«Беспредел» «ВІК ОЙЛ» обернувся судовим процесом. «Укртатнафта» подала в суд з вимогою стягнути 13 млн гривень штрафу, а також заарештувати всі «донецькі» заправки. Бізнесмени почали різко втрачати позиції. Перший судовий процес не приніс радості - Господарський суд Києва повністю задовольнив вимоги «Укртатнафти». Валітов подав на апеляцію, але програв - суд відмовив «УТН-Схід» і «Схід» в знятті арешту з їх заправок.
Нове брендування АЗС ВІК ОЙЛ
Недовго думаючи, бізнесмен просто прибрав зі своїх заправок логотип «Укртатнафта» і повісив новий - особа з посмішкою ( «підморгує смайлик»).
А тим часом, він вже підшукував покупців на бізнес-структуру. На горизонті з'явилася російсько-британська компанія ТNК-ВР International limited, а точніше - український підрозділ ТНК-ВР Віктора Вексельберга. Вони заявили про готовність придбання 100% акцій «ВІК ОЙЛ».
У січні 2010 року ТNК-ВР викупила частину акцій «ВІК ОЙЛ» у офшору «OLEDO». Звідки він з'явився, і яке відношення має до власності Валітова? Все просто: бізнесмен в черговий раз перетасував власників. До 2010 року активи групи «ВІК ОЙЛ» зосереджувалися в двох іноземних компаніях - вже знайома нам «Turitella Corporation» і «OLEDO Petrolium Limited». Остання володіла контрольним пакет акцій «УНТ-Восток».
ТНК-BP перевела на рахунок Riga Investment Bank 71,6 млн доларів в якості внеску за акції, придбані у OLEDO. За інформацією SKELET-info, остаточна сума угоди склала 313 млн доларів. Відзначимо, що доля інших 240 млн доларів невідома. Але, впевнені, вони в хороших руках.
І ще одна сторона цієї історії, яка має право на існування. Тимур Валітов вистояв би перед натиском «Укртатнафти», якби не пресинг групи Льовочкіна - Фірташа- Хорошковського . У вересні 2010 року СБУ, очолювана Валерієм Хорошковським, провела обшук в офісі Ігоря Філіпенка. Силовики вилучили 12 печаток фіктивних офшорних компаній, 2,5 млн доларів і великий арсенал стрілецької зброї. Логічного продовження у вигляді судового розгляду цей обшук не отримав. На той момент була ще одна лінія конфлікту - Льовочкін-Фірташ-Хорошковський «працювали» проти Ахметова. Тож не дивно, що «донецьким» довелося якомога швидше зливати активи і йти в тінь.
"Формула успіху
Коли бізнес Тимура Валітова накрився мідним тазом, не розгубився тільки Микола Гавриленко. Він створив сервісну компанію Formula. Через неї Гавриленко почав реалізовувати нафтопродукти власного бренду по смарт-карток та бланків-дозволів.
Формула Миколи Гавриленко
Відзначимо, що займаючись «ВІК ОЙЛ», Микола Миколайович кілька разів ініціював розвиток фірмового палива, але через кризу і великих витрат на реалізацію, проект не пішов. Після «розриву» з «Укртатнафти» Гавриленко пішов ва-банк і зайнявся бізнесом поодинці.
Тільки з'явившись на ринку, марка Formula зайшла на водні комплекси в Севастополі та Дніпропетровську. Нею заправляли виключно водний транспорт. Через пару місяців її вже заливали в наземний транспорт в Донецьку. А ще через пару місяців, несподівано для всіх, Formula виграла тендер Головного управління МВС в Києві. Вона отримала можливість реалізувати 1,04 млн л палива за талонами. До слова, в торгах брала участь компанія ТОВ «Рось-1», але її ціна була на 7,8 млн доларів вище.
Гроші самі текли в руки: у 2011 році сервісна компанія Formula налічувала 12 власних та орендованих АЗС. Серед клієнтів були «Укрпошта», «Новий канал», телеканал М1, «Укртелеком», «Укрсоцбанк» та інші. У партнерах значилися - мережі ТНК-ВР, WOG, «Лукойл», ОККО, «Паралель», ТЕС, «КЛО», «Азовнефтепродукт».
У 2015 році в Києві компанія відкрила першу автоматичну контейнерну АЗС під брендом Formula. На ній обслуговують клієнтів за готівковим і безготівковим розрахунком.
перша автоматична контейнерна АЗС
Бізнес Миколи Гавриленко не обмежився компанією Formula. У 2012 році він відкрив компанію «Промтерміналсервіс», яка забезпечує програмне супровід операцій по обороту з нафтопродуктами. Тоді ж Гавриленко зареєстрував «Торговий дім« СКФ »». Фірма зайнялася безготівковій продажем пального по договірній основі, успадкованої від «ВІК ОЙЛ».
«ТД« СКФ »став активним учасником державних тендерів із закупівлі нафтопродуктів. У 2015 році фірма виграла конкурс на поставку 156 т бензину і дизеля запорізькому концерну «Міські теплові мережі». За інформацією SKELET-info, Микола Гавриленко на цій угоді заробив 3 млн гривень. Але коштували ці гроші того, невідомо. Тендер прикував увагу ЗМІ. Тоді і з'ясувалося, що «ТД« СКФ »оформлено на панамську фірму Richtrade Impex Inc, справи якої ведуть місцеві Cascado AG, Integri SA і Systemo AG, керовані латвійцями Еріком Ванагельсом і Станом Горіним. Саме ці люди засвітилися в операціях з морськими буровими вишками екс-глави Міністерства енергетики Юрія Бойко .
Відзначимо, Гавриленко познайомився з Бойком ще в нульових, коли той займався Кременчуцький НПЗ. До речі, Юрій Бойко запросив Миколу Миколайовича у 2004 році стати учасником експертно-аналітичної групи при Міненерго. Група прославилася тим, що «винайшла» оптимальну формулу для розрахунку вартості нафтопродуктів. У Міненерго її назвали «економічно обґрунтованою». На ділі формула працювала на торговельний бізнес.
Але повернемося до тендерів. У тому ж 2015 року КП «Служба комунального господарства» Миколаївської області закупило у «ТД« СКФ »палива майже на 1,5 млн гривень.
Не менш «цікавий» тендер пов'язаний з КП «Київблагоустрій». Фірма Миколи Гавриленко виграла поставку на 45 000 л бензину А-95, 14 000 л - А-92 і 80 000 л дизпалива на весь рік столичному підприємству. За результатами торгів було укладено договір на поставку палива. Але вже через місяць з'ясувалося, що договорів уклали 5, і в кожному наступному ціна палива зростала на 10%. У підсумку - ціна палива зросла на 60%, а кількість палива, навпаки, - зменшилася на 40%.
Півроку КП «Київблагоустрій» купувало бензин по космічній ціні в 28, 96 гривень. Притому, що в роздробі паливо коштувало 20, 89 гривень. Справа тоді примудрилися зам'яти, а учасники угоди виправдалися.
Історія з точністю до дрібниць повторилася і в 2016 році. На момент укладення договору на поставку палива КП «Київблагоустрій» ціна на бензин А-95 становила 19,99 гривень. Після трьох підвищень вона збільшилася на 33% і склала - 26,58 гривень. Про ситуацію технічно промовчали.
Також «Торговий дім« СКФ »виграв тендер на поставку 970 тис. Л бензину і ДТ для Обласного комунального підприємства« Донецьктеплокомуненерго ». Спритно? Гавриленко може.
Микола Гавриленко міг би і далі розвивати свій бізнес, але його покликала велика політика.
Політика і Панама-мама
Восени 2015 року НАК «Нафтогаз» оголосив конкурс на місце керівника «Укртранснафта». Спочатку в ньому повинні були брати участь 6 осіб, причому навіть Олександр Лазорко, екс-директор «Укртранснафти», але він «зійшов» з дистанції через оголошення в розшук. Головний кандидат - екс-начальник управління цінової політики ПАТ Роман Сидорак. Ще два кандидати на крісло були технічними - вихідці з системи «Нафтогазу» Олег Скрипник та Олег Тищик. І два бізнесмена - Микола Гавриленко і Коба накопичилося, соратник Міхо Саакашвілі.
Коба накопичилося програв Миколі Гавріленrj
У фінал гонки вийшли Гавриленко і накопичити, але останнім відмовили через «відсутність досвіду».
Відзначимо, що узгодження кандидатури Миколи Миколайовича зайняло пару хвилин. Таке рішення в повній мірі можна вважати компромісом президентської і прем'єрської команд щодо умов спільного управління «Укртранснафтою».
Не секрет, що за призначенням Миколи Гавриленко на цю посаду варто заступник керівника президентської фракції в парламенті, давній партнер і особистий друг Петра Порошенка - Ігор Кононенко .
Найцікавіше, що Микола Гавриленко, ледь сівши в крісло керівника «Укртранснафти», почав витрачати державні гроші. Микола Миколайович без проведення тендеру зняв офіси в Senator одному з найдорожчих і респектабельних офісних центрів столиці за 47 млн гривень. Senator - нерухомість класу «А», його можна порівняти з центрами «Парус» або «Гулівер». В офісному центрі панорамні вікна, з яких видно Лавра. Погодьтеся, «по-багатому». І, що найцікавіше, ці будівлі належать Вагифу Алієву , Замішаного в ряді кримінальних розборок.
Гавриленко оплатив оренду відразу на 4 роки вперед - до 1 вересня 2020 року. Порахуємо: це близько 1 млн гривень в місяць.
У 2016 році «нової» влади не пощастило. Журналісти-розслідувачі міжнародного консорціуму ICIJ опублікували другу частину «Панамського архіву», розсекретивши власників офшорних компаній. Серед них опинився і Микола Гавриленко. Виходячи з документів, глава «Укртранснафти» володіє фірмою ... Turitella Сorporation. Тієї самої, створеної донецькими в хороші часи. Найцікавіше, що інші акціонери офшору TURITELLA є Андрій Адамовський , Ігор Філіпенко та Андрій Малицький.
У «Нафтогазі» спростували причетність Миколи Гавриленко до офшорного скандалу. У НАК заявили, що в 2007 році він вийшов з числа акціонерів TURITELLA і з того часу не має до цієї компанії будь-якого відношення
В травнем 2017 року Гавриленко увійшов до складу правління НАК «Нафтогаз».
Аріна Дмитрієва, для SKELET-info
Звідки він з'явився, і яке відношення має до власності Валітова?Спритно?