У разі якщо умовами договору суборенди передбачено, що грошові кошти у вигляді гарантійних платежів (внесків) зараховуються в оплату лізингових (орендних) платежів, то така сума гарантійних платежів (внесків) збільшує базу оподаткування ПДВ у орендаря. При цьому податкові зобов'язання у орендаря і податковий кредит у суборендаря визначаються на дату, зазначену в п. 187.1 ст. 187 і п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу.
Якщо умовами такого договору передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань і підлягають поверненню суборендарю в кінці терміну дії договору, то така сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у орендаря. Податкові зобов'язання орендарем і податковий кредит субарендатором при отриманні / перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.
Разом з тим в разі зміни в процесі виконання договору суборенди напрямки використання отриманого раніше гарантійного платежу (внеску), який спочатку виконує функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань за договором, а потім направляється в рахунок оплати лізингових (орендних) платежів, що має бути обумовлено додатковою угодою до договору, на дату зміни напрямку використання гарантійного платежу (внеску) (дата укладення додаткової угоди до договору), орендар повинен нарахувати податок ші зобов'язання на суму отриманих гарантійних платежів (внесків), а у суборендаря виникає обов'язок щодо формування податкового кредиту, за умови реєстрації ПН в ЄРПН та виконання інших правил щодо формування податкового кредиту, встановлених Кодексом.
(Лист УКРІНФОРМ України від 05.01.2018 р № 38 / ІПК / 26-15-12-01-18)