Реклама
Реклама
Реклама

Право власності на землю

Відповідно до ст. 78 ЗКУ право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, під якими розуміється частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування і визначеними щодо неї правами. При цьому право власності на земельну ділянку поширюється:

  • в установлених межах ділянки на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом і не порушує прав інших осіб;
  • на простір, що знаходиться над і під поверхнею земельної ділянки на висоті і глибині, необхідних для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Основними нормативними документами, на підставі і відповідно до яких виникає право власності на земельні ділянки, є:

  • Закон України від 07.07.2011 р № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (Далі Закон № 3613);
  • Закон України від 17.03.2011 р № 3159-VI "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" ;
  • Закон України від 17.11.2009 р № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (Далі Закон № 1 559);
  • Порядок доступу державних реєстраторів прав на нерухоме майно та користування відомостями Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2017 р № 509 ;
  • Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р № 1051 (Далі Порядок № 1051);
  • Порядок проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2012 р № 513 ;
  • Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Мінагрополітики від 11.04.2013 р № 255 ;
  • Порядок адміністрування Державного земельного кадастру, затвердженого наказом Мінагрополітики від 27.12.2012 р № 836 ;
  • Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Держкомзему від 18.05.2010 р № 376 ;
  • наказ Держкомзему від 23.07.2010 р № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" ;
  • Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян в Державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру" та його структурних відокремлених підрозділах ", затверджене наказом ДП" Центр державного земельного кадастру "від 14.05.2009 р № 225 .

При цьому необхідно враховувати, що на сьогоднішній день функції з реалізації державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також в сфері Державного земельного кадастру покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (див. постанову КМУ від 14.01.2015 р № 15 і постанову КМУ від 14.01.2015 р № 5 ).

Також відзначимо, що відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України від 12.08.2014 р № 1636-VII "Про створення вільної економічної зони" Крим "і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" протягом терміну тимчасової окупації будь-які правочини з землями, які розташовані (знаходяться) в межах тимчасово окупованій території України, здійснюються за правилами, встановленими ЗКУ та іншими законодавчими актами України щодо відчуження (продажу, оренди) землі на території України.

У ЗКУ особливих норм щодо кримської землі не передбачено, тобто в даному випадку керуватися слід загальними нормами цього кодексу. Однак, виходячи з реалій сьогоднішнього дня, скористатися цими нормами не представляється можливим.

Необхідно звернути увагу на те, що Законом України від 10.07.2018 р № 2498-VII , Який набирає чинності 1 січня 2019 року, будуть внесені зміни в ряд законодавчих актів, в тому числі в ЗКУ, спрямовані на вирішення питання про колективну власність на землю, а також про удосконалення правил землекористування в масивах земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, цей закон встановлює особливості використання і розпорядження земельними ділянками, розташованими в масиві земель сільськогосподарського призначення. Крім того, він визначає правовий статус і порядок використання земель, що залишилися в колективній власності сільськогосподарських підприємств, кооперативів, акціонерних товариств і т.д.

Так, встановлено, що з дня набрання чинності цим законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, які були припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності закону знаходяться в приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власникам земельних часток (паїв) або їх спадкоємцям, які не взяли участі в розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати пров єден розподілу земельних ділянок.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваних земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від отримання земельної ділянки. При цьому протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформований з невитребуваних земельної частки (паю), забороняється передача його в приватну власність (крім передачі його власнику невитребуваних земельної частки (паю) або його спадкоємцям); також надана можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств до 1 січня 2025 року допаевать залишок сільськогосподарських угідь.

Якщо до зазначеної дати не буде здійснений допаевка земель в установленому порядку, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) та сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються в комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

...

З повним текстом цієї аналітичної статті можна ознайомитися БЕЗКОШТОВНО, зареєструвавшись в онлайн версії електронного журналу.

У статті також висвітлюються такі питання:

    • Суб'єкти права власності на землю
    • Виникнення права власності на землю
    • Безкоштовне отримання земельних ділянок у власність
    • Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
      • Вилучення (викуп), примусове відчуження земельних ділянок
      • Земельні торги
      • Право власності на земельну ділянку при переході прав власності на розташоване на ньому споруду
      • Вторинний ринок земель
    • Зміна цільового призначення земельної ділянки
    • Підстави для припинення права власності на земельну ділянку