Реклама
Реклама
Реклама

Дайджест з питань банкрутства: практика Верховного Суду

1. Для звернення до суду із заявою про банкрутство за спрощеною процедурою, ліквідатор повинен довести, що їм було вжито всіх необхідних заходів в рамках процедури добровільної ліквідації за рішенням власника ( Постанова Верховного Суду в справі № 911/2510/17 від 31.01.2018 )

Ліквідатор юридичної особи звернувся до Господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Далі - Закон про банкрутство). Суд задовольнив цю заяву і визнав юридичну особу банкрутом. Однак, суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою органу фіскальної служби скасував цю постанову і припинив провадження у справі про банкрутство, посилаючись, в тому числі на те, що ліквідатором боржника не були надані контролюючому органу первинні документи і звітність за останній звітний період, що позбавило орган стягнення можливості провести позапланову перевірку, а отже, встановити наявність або відсутність заборгованості перед бюджетом. Незважаючи на те, що підрозділ УКРІНФОРМ не пред'явила кредиторські вимоги у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фіскальний орган має правовий статус контролюючого органу і є учасником у справі про банкрутство, в зв'язку з чим наділений правом оскарження судових рішень. Верховний Суд погодився з думкою суду апеляційної інстанції, вказавши при цьому, що обов'язковою умовою для звернення із заявою про банкрутство за спрощеною процедурою є дотримання норм цивільного та господарського законодавства, що регулює процедуру ліквідації юридичних осіб за рішенням власників, зокрема, обов'язковим є проведення контролюючими органами і державними фондами позапланової перевірки. У разі, якщо ліквідатором не дотримано порядок добровільної ліквідації юридичної особи, його заяву про банкрутство за спрощеною процедурою не підлягає задоволенню.

2. При відсутності фонду авансування винагороди і витрат арбітражного керуючого, оплата роботи ліквідатора проводиться за рахунок кредитора ( Постанова Верховного Суду в справі № 910/32824/15 від 01.03.2018 )

Ухвалою суду першої інстанції затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, вимоги єдиного кредитора визнані погашеними в порядку ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство, з кредитора стягнуто оплата роботи арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора боржника. Суд апеляційної інстанції скасував зазначену ухвалу в частині оплати праці ліквідатора за рахунок кредитора, мотивуючи своє рішення відсутністю фонду для авансування грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, а також відсутністю в законодавстві норм, які передбачають стягнення винагороди арбітражного керуючого з кредиторів. Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного господарського суду, застосувавши до даних правовідносин статті 41 і 115 Закону про банкрутство, якими встановлено оплатний характер роботи арбітражного керуючого і визначені спеціальні джерела для оплати його роботи. Також, вища судова інстанція звернула увагу на те, що арбітражний керуючий, при наявності вимог по неоплачених винагороді, не є кредитором і до його вимогам не може бути застосована стаття 45 Закону про банкрутство, його вимоги не включаються до Реєстру вимог кредиторів боржника.

3. Припиняючи провадження у справі про банкрутство, суд повинен вирішити питання оплати винагороди арбітражному керуючому ( Постанова Верховного Суду в справі № 910/10842/17 від 21.02.2018 )

Господарський суд міста Києва, задовольнивши відповідне клопотання боржника, постановив ухвалу про припинення справи про банкрутство у зв'язку з погашенням заборгованості перед кредиторами. Арбітражний керуючий успішно оскаржив дане визначення. Апеляційний суд скасував визначення, оскільки суд першої інстанції, встановивши в підготовчому засіданні оплату діяльності арбітражного керуючого, не дав би питання про розподіл таких витрат в ухвалі про припинення справи про банкрутство, чим порушив норми статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 і позбавив арбітражного керуючого права на отримання винагороди, гарантованого законодавством. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції скасував ухвалу Господарського суду міста Києва та повернув справу на стадію розпорядження майном боржника. Верховний Суд, в цілому, погодився з позицією апеляційного суду, вказавши, що суд вірно застосував норми матеріального і процесуального права, однак неправильно відніс винагороду арбітражного керуючого до судових витрат.

4. Призначаючи ліквідатора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, суд повинен використовувати автоматизовану систему призначення арбітражних керуючих. Призначення ліквідатором особи, яка виконувала функції ліквідатора в досудовому порядку, можливо лише у виняткових випадках ( Постанова Верховного Суду в справі № 908/433/17 від 06.02.2018 )

Юридична особа, що перебуває в ліквідації за рішенням власників, звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство. Постановою Господарського суду Запорізької області боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено члена ліквідаційної комісії, який виконував повноваження ліквідатора у позасудової процедурі банкрутства. Суд апеляційної інстанції скасував зазначену постанову і відправив справу до суду першої інстанції для призначення ліквідатора. Разом з цим норми законодавства щодо призначення кандидатури ліквідатора із застосуванням автоматизованої системи з переліку осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України дотримані були. Верховний Суд підтримав позицію господарського суду апеляційної інстанції щодо обов'язкової необхідності використання суддями електронного запиту для автоматизованого визначення кандидатури арбітражного керуючого, який може бути призначений ліквідатором боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство. При цьому Верховний Суд вказав, що призначення голови ліквідаційної комісії, раніше здійснював таку діяльність в позасудовому порядку, ліквідатором боржника, вже в процедурі банкрутства, здійснюється господарським судом у виняткових випадках, оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки зацікавленої особи стосовно боржника та , відповідно до частини 6 статті 95 Закону про банкрутство, несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

5. Процедура санації і укладення мирової угоди не поширюються в рамках спрощеної процедури банкрутства ( Постанова Верховного Суду в справі № 910/2160/17 від 01.03.2018 )

Вища судова інстанція підтримала позицію судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості застосування до боржника процедури санації і укладення мирової угоди в рамках спрощеної процедури банкрутства, передбаченої статтею 95 Закону про банкрутство, оскільки метою введення спрощеної процедури банкрутства є ліквідація суб'єкта господарювання. Крім того, Верховний Суд вказав, що заміна ліквідатора у справі про банкрутство відноситься до компетенції комітету кредиторів, а не суду. Відповідно, звернення учасника в справі про банкрутство з такою вимогою до суду не є обгрунтованим.

Руслан Астахов,

Дмитро Каба, юристи юридичної групи LCF

Всі рішення судів ви можете легко знайти в   Системі аналізу судових рішень VERDICTUM   , Створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень Всі рішення судів ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , Створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо ви ще не користуєтеся системою, то рекомендуємо замовити тестовий доступ або придбати VERDICTUM.